Відпрацювавши 25 – 30 років, вчитель, соціальний працівник чи лікар задумуються: виходити на пенсію за вислугою років, чи працювати до 60 років і оформити пенсію за віком? Приймаючи правильне рішення, людина повинна вибрати: оформити пенсію в досить молодому віці

(50 плюс-мінус 2-3 роки), однак при цьому звільнитися з роботи. І не просто звільнитися, а ніколи більше не працювати на посадах, які дають право на пенсію за вислугою років. Або закрити очі на своє емоційне й фізичне виснаження й працювати до 60 років, коли можна буде оформити пенсію за віком.

До речі зазначимо, що ніхто не може примусити медика чи освітянина вийти на пенсію за вислугою років, це справа абсолютно добровільна. Більше того, держава навіть заохочує громадянина не оформлювати цю пенсію, пропонуючи йому додаткові виплати. Якщо, наприклад, вчитель допрацьовує до 60 років і при цьому має стаж 35 років (для жінок – 30), він, виходячи на пенсію за віком, отримує досить велику одноразову виплату – у розмірі 10 своїх пенсій. Для колишнього бюджетника, особливо освітянина, йдеться про чималі гроші.

З матеріальної точки зору цікавим є й інший варіант. Людина оформлює пенсію за вислугу років і працевлаштовується так, щоб мати право на її отримання – з медиків, освітян, соціальних працівників іде в сферу послуг, торгівлю, менеджмент тощо. Тоді одночасне отримання зарплати й пенсії як мінімум подвоює доходи особи.

Здавалося б, усе просто. Але існують нюанси.

Припустимо ситуацію: людина оформила пенсію за вислугу років, певний час ніде не працювала, або працювала не за фахом, а потім передумала, знудилася і повернулася у школу чи в лікарню. Що тоді? А тоді вона або повідомляє пенсійний фонд про цей факт своєї трудової біографії, або його автоматично зафіксує система персоніфікованого обліку. Як тільки це відбудеться, пенсійний фонд припинить виплату особі пенсії за вислугу років.

А якщо людина, пропрацювавши після цього кілька місяців чи років, вирішує таки залишити роботу в школі чи соціальній установі? Про своє рішення вона знову ж таки повинна повідомити пенсійний фонд, і той відновлює їй виплату пенсії за вислугу років. Зверніть увагу: саме відновлює раніше призначену пенсію у раніше визначених розмірах, а не перепризначує наново, і це важливо. Ніяких перерахунків при цьому з урахуванням нових відпрацьованих місяців чи років і відповідної зарплати фонд не проводить. Аж до того моменту, коли людина не набуває права на оформлення пенсії за віком. Матеріальні втрати в такому випадку досить суттєві.

В більш вигідному становищі опиняються ті особи, які чинять за такою схемою: відпрацювавши належну кількість років, вони оформлюють пенсію за вислугу. Потім, отримуючи її, працюють на інших посадах чи взагалі змінюють професію – аж до 60 років*. У 60 вони пишуть заяву на призначення їм пенсії за віком. Тоді виплати за вислугу років їм припиняються, починаються виплати пенсії за віком, яка, зазвичай, має більший розмір. А далі у людини є три варіанти на вибір: взагалі не працювати, працювати будь-де або повернутися в освіту, медицину, тощо. В останніх двох випадках пенсійні виплати підлягатимуть перерахунку кожні 24 місяці.

Варто пам’ятати: ніяких пенсій фонд автоматично не призначає. Тому якщо колишня вчителька, що отримує пенсію за вислугу років, у 60 років вирішила повернутися до школи, вона обов’язково повинна написати заяву на призначення їй пенсії за віком. Якщо вона цього не зробить, фонд просто припинить їй виплату пенсії за вислугу років і людина залишиться взагалі без пенсії.

Здійснюючи усі ці «пенсійні маневри», треба бути дуже уважними, щоб не втратити й найменші гроші. Перш ніж писати якісь заяви, необхідно ретельно проконсультуватися в фонді, у незалежних консультантів, необхідно прорахувати кінцеву вартість кожного варіанту вашого вибору, щоб зупинитися на найбільш вигідному з матеріальної точки зору.

P.S. Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначено в законі «Про пенсійне забезпечення».

* За законом, чоловіки виходять на пенсію у 60 років. Жінки, народжені після 31 березня 1961 року теж виходитимуть на пенсію у 60 років.