Відомий вислів, що «реформи розпочинаються там, де закінчуються гроші». Мабуть, як ніколи, ця теза актуальна сьогодні для України. Адже ми маємо не лише напівпорожній державний гаманець, а ще й загальну кризу в економіці та військові дії на сході нашої держави. Одне слово, весь «джентльменський набір», який не просто спонукає, а з космічним прискоренням штовхає нас до проведення реформ. І треба сказати, що соціальна сфера нині на шляху реформування не пасе задніх. Тут не лише жваво обговорюють реформи, а й намагаються їх утілювати у життя. Здебільшого, реформи ці непрості і навіть болісні: підвищення тарифів, монетизація пільг, скасування права на vip-пенсії тощо. Зрозуміло, що такі зміни не завжди сприймають у суспільстві з розумінням. Та іншого шляху, аби поліпшити ситуацію, у нас немає. Отож, про те, чому сьогодні немає альтернативи реформам в українській соціальній сфері, «Вісник» говорив із міністром соціальної політики України Павлом Розенком