Майбутнім пенсіонерам, Пенсіонерам, Консультантам
Самостійний Розрахунок Пенсії
Експрес-аналіз
розміру пенсії
Пенсійний
калькулятор
Калькулятор
недержавної пенсії

Запозичуємо досвід в пенсійних системах західних країн

  • 22 грудня 2015
  •  
  • 0
    1791
  • Версія для друку
  •  
Запозичуємо досвід в пенсійних системах західних країн

Залишається невирішеною про­блема запровадження накопичувальної сис­теми загальнообов'язкового державного пе­нсійного страхування

Постановка проблеми

Існуюча сьогодні в Україні солідарна система не здатна забезпечити високі пен­сійні виплати. Залишаються невирішеними такі питання пенсійного забезпечення: ная­вність заборгованості по внесках на загаль­нообов'язкове державне пенсійне страху­вання підприємств, установ і організацій; відсутність належної диференціації пенсій­них виплат, обумовленої страховими внес­ками впродовж трудової діяльності; тіньова заробітна плата і зайнятість; нерозвинутий фінансовий сектор та неналежне корпорати­вне управління; нестача надійних фінансо­вих інструментів для інвестування пенсій­них активів; незадовільний рівень фінансо­вої та правової обізнаності населення

Недо­сконалість української пенсійної системи в ринкових умовах обумовлює необхід­ність вивчення світових тенденцій в ево­люції пенсійних систем, оцінити те, що вже зроблено в країні і, можливо, скорегувати з урахуванням закордонного досвіду. При цьому слід пам'ятати, що характер і стру­ктура будь-якої пенсійної системи зале­жить від історичних традицій, стану наці­ональної економіки, суспільства, пріорите­тних напрямів соціальної політики.

 

Світовий досвід

У світовій практиці існує три спосо­би пенсійного забезпечення літніх людей:

1) за допомогою податків; 2) шляхом зао­щадження грошей (схема фінансування); 3) за солідарною системою, яку називають нефінансовою схемою - страхування, що означає купівлю зобов'язання щодо отри­мання частки в майбутньому періоді. За схемою фінансування працівники заоща­джують частину своїх доходів і накопи­чують їх для використання після виходу на пенсію. Дві інші схеми - за допомогою податків та страхування – ґрунтуються на обміні між поколіннями, коли нинішні пра­цівники сплачують за пенсіонерів

У різних країнах застосовуються як окремі схеми пенсійного забезпечення, так і їх комбінація. Деякі держави, наприклад, Велика Британія, Швейцарія, Нідерланди, Ірландія і Данія покладаються на системи «фіксованої ставки», які переважно фі­нансуються за рахунок податків, що за­безпечує основний дохід незалежно від зар­плати або сплачених внесків. Інші країни - Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Шве­ція віддають перевагу солідарній системі, фінансове забезпечення якої, головним чи­ном, здійснюється за рахунок внесків на соціальне забезпечення, а пенсії залежать від попереднього заробітку (але водночас зберігається мінімальна пенсія). Дедалі бі­льше країн з традиційно високорозвине-ними ринками капіталу, принаймні част­ково, покладаються на систему накопичен­ня заощаджень та їхнього подальшого інве­стування. Такі країни, як США, Велика Британія та Нідерланди розробили комбі­націю звичайної системи, що базується на «фіксованій ставці» та обов'язкових або до­бровільних планах фінансування.

 

Англія

Розглянемо особливості пенсійної сис­теми в Англії, оскільки це єдина країна в Західній Європі, чия пенсійна система залишаєть­ся платоспроможною на сьогоднішній день. Тут на державну розподільчу систему ніко­ли не покладали завдання повністю забез­печити пенсіонера, завжди заохочувалась практика відкладання людьми в активному віці коштів на підтримку себе в старості. Система пенсійного забезпечення Великоб­ританії базується на трьох «китах»: базовій державній пенсії, додатковій державній пе­нсії та пенсійних заощадженнях населення. Із реформою, яка розпочалась у квітні 1988 року, державні зобов'язання у солідарній системі скоротились, громадяни тепер мо­жуть обирати, залишитись їм у державній системі чи переходити до недержавних пен­сійних фондів (НПФ), тому частина внесків спрямувалась до НПФ. Базова частина дер­жавної пенсії виплачується всім громадянам (12% середньої зарплати). Розмір додатко­вої пенсії залежить від суми накопичень пе­нсійних платежів. В цілому вона досягає 50% заробітної плати працівника перед ви­ходом на пенсію. Для цього використову­ються спеціальні рахунки в банку, договори страхування зі страховими компаніями про довічну ренту, приватні пенсійні фонди. Ці кошти, а також інвестиційний дохід, який накопичується в пенсійному фонді, не опо­датковуються.

До третього рівня належить пайова та персональна пенсії, а участь в даному рівні – добровільна.

Сьогодні населення Великобританії майже на 100% охоплене базовими держав­ними пенсіями, майже на 50% – системою професійних пенсій і приблизно 25% – схе­мою персональних пенсій

Намагаючись у загальному вигляді ви­користовувати принципи британської пен­сійної системи, необхідно обов'язково вра­ховувати головну її перевагу: націленість на підвищення рівня життя пенсіонерів.

 

Німеччина

В Німеччині до першого рівня обов’язково входить схема соціального страхування  з виплатами, пов’язаними із заробітком. Вона є обов’язковою для найманих працівників та самозайнятих осіб (визначених груп). Фінансування першого рівня відбувається за рахунок поточних доходів. Другий рівень включає професійний пенсійний план. Виплати здійснюються добровільно і цим користуються близько 50% працівників. Третій рівень це приватні пенсії та заощадження. Відповідно здійснюється добровільно.

 

Угорщина

Наступною системою, що заслуговує на увагу, є угорська, в якій на додаток до внесків, що сплачуються до солідарної сис­теми, також перераховуються кошти до приватної пенсійної схеми з визначеними внесками. У цій останній проводиться інве­стування внесків від імені їх платників і, зрештою, з неї сплачуються додаткові ануї-тетні виплати за рахунок коштів на накопи­чувальних рахунках.

З 1 січня 1998 року в Угорщині введено в дію закон, яким впро­ваджено змішану систему пенсійного забез­печення, яка передбачала три рівні. Суть змішаної системи полягає в тому, що 75% пенсій фінансуються за рахунок відрахувань до пенсійного фонду, а решта 25% - за ра­хунок внесків у приватні пенсійні фонди й доходів, отриманих від інвестиційної діяль­ності. Крім того, передбачено вікове обме­ження для участі в змішаній системі пенсій­ного забезпечення. Для осіб, які почали працювати після 30 липня 1998 року, участь у приватних пенсійних фондах є обов’язковою.

Можливість добровільно вступати в пенсійні приватні каси була на­дана всім громадянам з 1 січня 1998 року до 1 вересня 1998 року. Той, хто обрав членст­во в приватних пенсійних касах, відмовився від 25% пенсії, яка фінансувалася за раху­нок фонду соціального забезпечення.

Внески в солідарний фонд в Угорщині сплачують роботодавці в розмірі 18% заро­бітної плати. Внески в приватні пенсійні ка­си в розмірі 7% своєї зарплати сплачує сам працівник. З 1998 року сума внесків склада­ла 6%. У 2003 році вона піднялась до 7%, а починаючи з 2004 року склала 8%. Внески сплачуються тільки з сум, які не перевищу­ють 2,5 середньої заробітної плати по країні (близько 17,7 тис. дол.), але ця межа не враховується при сплаті внесків в солідарний фонд роботодавцями.

Щорічна індексація поточних пенсій проводиться на основі «швейцарської фор­мули», за якою братиметься 50% змін в ін­дексі споживчих цін і 50% в середній заро­бітній платі в промисловості.

Головна проблема при створенні пен­сійних кас – гарантії збереження коштів. Сучасна угорська система гарантій полягає в тому, що кошти повинні бути повернени­ми, але гарантій на дохід і мінімальну пен­сію немає. Гарантій держави за зо­бов’язаннями добровільної пенсійної каси не існує.

 

Нідерланди та Італія

У Нідерландах та Італії перший рівень є обов’язковим, і це є так звана «національна пенсія». Фінансування даного рівня в обох країнах відбувається за рахунок поточних доходів (Нідерланди: Роботодавець 0%, працівник 17,9%; Італія: Роботодавець 23,81%, працівник 9,19%). Другий рівень становить професійний пенсійний план. В Італії він є добровільним, в Нідерландах частково добровільним. Фінансується даний рівень за рахунок фондування. Третій рівень є добровільним і складають його приватні пенсії або індивідуальні контракти.

 

Польща

Система пенсійного забезпечення Польщі практично аналогічна українській і теж має три рівні - 1 - обов'язкова солідарна система, 2 - обов"язкова накопичувальна система, в яку відраховується 7,3% заробітної плати, 3 - добровільна участь працюючих у пенсійних фондах для працівників, угоди зі страховою компанією або інвестиційним фондом.

Перший рівень включає Фонд соціального страхування  для «білих та синіх комірців» (майже 90% для виплати пенсій), та обов’язкове формування демографічного резерву (на випадок значних демографічних коливань). Фінансування даного рівня здійснюється за рахунок поточних доходів. Пенсійні відрахування становлять 19,52% від зарплати та здійснюються роботодавцем та працівником порівну. До першого рівня відраховуються переважно кошти роботодавця (9,76%), а до другого рівня – працівника. Демографічний резерв становить приблизно 1% внесків. Другий рівень включає фонд приватних пенсій та є обов’язковим для осіб, які були старше 50 років на час пенсійної реформи 1999 року. Фінансування здійснюється за рахунок фондування, 7,3% від заробітної плати за рахунок частини коштів сплачених працівником. Адмініструється даний рівень приватними установами. Третій рівень становлять приватні пенсійні Фонди (фонди роботодавців, персональні пенсії).

Але є деякі відмінності від української системи пенсійного забезпечення.

По-перше, пенсійні програми для працівників в Україні не передбачають колективної участі в пенсійних програмах страхових компаній, і в Україні страхові компанії займаються лише страхуванням пожиттевої пенсії, а не страхуванням життя, як у Польщі.

По-друге, в Україні кошти працівника не можуть бути вилучені з недержавного пенсійного фонду до настання пенсійних підстав, а в Польщі ці кошти можуть бути передані за згодою працівника до інвестиційного фонду.

 

Швейцарія

У Швейцарії перший рівень є обов’язковим для кожної особи, яка постійно проживає або працює в країні. Базова схема – страхування за віком і на випадок втрати годувальника. Фінансується даний рівень за рахунок поточних доходів:

- роботодавець: 4,2%;

- працівник: 4,2%;

- самозайняті особи: 7,8%;

- особи без постійного місця роботи сплачують внески залежно від соціальних умов (від 220 до 5 715 євро на рік);

- а також за рахунок субсидій від державних органів влади (конфедерація і кантони).

Другий рівень включає в себе професійний пенсійний план за віком, по втраті годувальника, інвалідності. Він є обов’язковим для непрацюючих і включає лише мінімальні виплати. Фінансується другий рівень за рахунок фондування.

Третій рівень відсутній.

 

Висновок

Аналіз пенсійних систем, що використовується за кордоном, показав, що всі вони мають окремі недоліки. В су­часних умовах трансформації економіки України в найкращий спосіб змогла б досяг­ти успіху пенсійного забезпечення змішана трирівнева система, яка охоплює традицій­ну солідарну систему, обов’язкову накопи­чувальну пенсійну систему та добровільну систему особистих пенсійних заощаджень.

З макроекономічної точки зору, нероз­виненість системи недержавних пенсійних фондів та відсутність загальнообов’язкової накопичувальної компоненти в пенсійному страхуванні позбавляє економіку потужного фінансового ресурсу для інвестування. При цьому йдеться саме про довготривале інвес­тування. З точки зору ринку капіталів, не­розвиненість недержавних пенсійних фон­дів позбавляє ринок таких традиційних у розвинених країнах інституційних інвесто­рів, якими є недержавні пенсійні фонди.

Враховуючи все вищезазначене, варто зробити висновок, що головною позитив­ною рисою накопичувальної пенсійної сис­теми є те, що вона відчутно усуває вплив фактору старіння населення, який призво­дить до неспроможності солідарного прин­ципу фінансування.

Для нашої держави це питання є дуже актуальним тому, що демо­графічна ситуація в Україні - одна з най­складніших у Європі.

 

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter (або натисніть сюди)

Схожі матеріали

Рубрики