Майбутнім пенсіонерам, Пенсіонерам, Консультантам
Самостійний Розрахунок Пенсії
Експрес-аналіз
розміру пенсії
Пенсійний
калькулятор
Калькулятор
недержавної пенсії

Достаток у старості — знову мрія?

  • 26 серпня 2015
  •   Дмитро Леонов
  • 0
    659
  • Версія для друку
  •  
Достаток у старості — знову мрія?

Загальнообов’язковий накопичувальний рівень пенсійної системи в Україні збираються впроваджувати за неефективним старим форматом.

Виходом із замкненого кола проблем солідарної пенсійної системи у світі вважають запровадження багаторівневих пенсійних систем із обов’язковим накопичувальним рівнем. У їхніх межах гарантована, але обмежена державна пенсія із солідарного рівня доповнюється власними пенсійними накопиченнями громадян, здійсненими на добровільних та обов’язкових засадах (за вітчизняним законодавством, відповідно у недержавних пенсійних фондах — НПФ та Накопичувальному фонді — НФ). Але зареєстровані у Верховній Раді України законопроекти щодо реформування пенсійної системи та запровадження її загальнообов’язкової накопичувальної складової здебільшого зберігають старий формат. Він давно викликає критику з огляду на закладені в ньому передумови для неефективності та корупційної складової. Про це йшлося у статті, надрукованій «УК» 19 листопада 2013 року «Не треба з Накопичувального фонду робити повноцінного інвестора».

ПФУ втрачає базу доходів

 Протягом багатьох років власні надходження Пенсійного фонду України не достатні для виплати нарахованих пенсій. Хоч він позабюджетний, значна частина його видатків хронічно покривається за рахунок ресурсів держбюджету. Внаслідок погіршення демографічної ситуації така практика загальноприйнята в багатьох країнах. Найбільший показник фінансування з держбюджету пенсійних виплат для країн ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) становить 29,8% в Італії. А в Україні, за офіційними даними, понад 33% доходів ПФУ за 2014 рік були надходженнями з держбюджету.

Держава протягом багатьох років намагається поліпшити ситуацію, запроваджуючи спеціальні збори до ПФУ, а насправді приховані податки з продажу нерухомості, автомобілів, ювелірних виробів, послуг мобільного зв’язку, з операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Отже, сумарно понад 40% надходжень до ПФУ не є пенсійними внесками. Цей показник тільки збільшуватиметься, оскільки зі зростанням безробіття та зниженням зарплати зменшуватиметься надходження класичних пенсійних внесків. А зростання цін та падіння купівельної спроможності населення призведе до зменшення обсягів придбання товарів та послуг, які є базою оподаткування додатковими зборами.

Задекларовані державою заходи, спрямовані на детінізацію зарплат, наштовхуються на стійку недовіру громадян до держави, яка почала оподатковувати пенсії та обмежувати виплату пенсій пенсіонерам, які працюють. Негативний ефект для пенсійної системи від втрати довіри громадян до держави в цьому разі буде тривалим та перевищуватиме задекларовану економію коштів ПФУ. Крім того, структура доходів та видатків ПФУ остаточно відірвалася від тенденцій ринку праці. За прогнозом, співвідношення платників пенсійних внесків та пенсіонерів у найближчі 10 років становитиме 3 пенсіонера на 2 працюючих. Отже, єдиним джерелом покриття дефіциту ПФУ залишиться держбюджет, частка якого у фінансуванні пенсійних виплат із ПФУ найближчим часом перетне межу 50%.

Фонд закріпачить учасників

В Україні рішення про реформу пенсійної системи на основі багаторівневої моделі було прийнято ще понад 20 років тому, а запровадження загальнообов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи громадяни чекають уже 11 років. Відтягування реформи призвело до того, що політична та економічна ситуації в нашій країні, світова та національна економічні кризи постійно погіршували умови для завершення пенсійної реформи.

Запропонований цього  року формат пенсійної реформи розв’язує насамперед проблеми держави, зменшивши виплати з ПФУ, знизивши витрати держбюджету на фінансування виплат держпенсій. Він також дасть змогу забезпечити за рахунок коштів НФ фінансування держпозик, притік грошових надходжень на довгострокові депозити у держбанки і, можливо, фінансування інвестпрограм та підприємств економічно не ефективних та не конкурентних на ринку капіталу, але дуже важливих виключно з точки зору представників влади у складі ради НФ.  Також запропонована система обслуговування НФ дає гарантовану можливість конкурентно підібраному вузькому колу наближених до влади приватних фінансових установ отримувати багатомільйонну винагороду за рахунок пенсійних накопичень громадян незалежно від ефективності їхніх суто технічних послуг з управління активами, які НФ міг би лише за зарплату кількох фахівців просто надавати ПФУ.

Щодо передбаченої можливості переведення через два роки своїх пенсійних накопичень з НФ до НПФ, для ефективнішого їх інвестування, то на неї годі сподіватися, бо державі це не вигідно. Вірогідно, через два роки термін відстрочення переказу коштів або збільшать, або встановлять додаткові умови, які фактично закріпачать учасників НФ у ньому назавжди, або нададуть право переведення коштів до дуже обмеженого кола НПФ. До речі, Нацкомфінпослуг уже примусово скорочує кількість наявних НПФ (їх нині 76), порушуючи чинне законодавство, внаслідок чого в зоні ризику опинилися вже понад 15 НПФ.

Аналіз порядку нарахування пенсій свідчить, що добровільна участь у НФ особам віком понад 50 років не вигідна, бо зменшує виплати з ПФУ на суму більшу, ніж їхні  внески в НФ. А особи, які претендуватимуть лише на мінімальний розмір пенсії за віком, більше за цю суму не отримають, навіть якщо матимуть виплати за рахунок накопичень у НФ — їх просто вирахують із суми належної їм мінімальної держпенсії.

Крім того, законодавство не містить жодних гарантій захисту обов’язкових пенсійних накопичень громадян від самої держави в разі згортання реформи. Отже, згодом і сам НФ можуть ліквідувати, наприклад, за російським сценарієм (звинувативши його в неефективності, спричиненої обраним державою керуючим активами). Або це може відбутися за польським сценарієм, коли держава вирішила, що занадто багато заборгувала громадянам, залучивши їхні пенсійні заощадження в державні облігації, і просто вилучила та анулювала їх, перетворивши реальні пенсійні накопичення громадян на віртуальну майбутню заборгованість з виплати пенсій, наявну лише у внутрішньому обліку солідарної пенсійної системи.

Тож залишається без відповіді ключове запитання: коли вже реформи в Україні здійснюватимуть не за рахунок, а на користь її громадян?

Дмитро ЛЕОНОВ,
головуючий ради Української асоціації
інвестиційного бізнесу,
для «Урядового кур’єра»

Джерело: Урядовий кур'єр

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter (або натисніть сюди)

Схожі матеріали

Рубрики