Майбутнім пенсіонерам, Пенсіонерам, Консультантам
Самостійний Розрахунок Пенсії
Експрес-аналіз
розміру пенсії
Пенсійний
калькулятор
Калькулятор
недержавної пенсії

Становлення та розвиток національної пенсійної системи

  • 1383
  • Версія для друку
  •  

Пенсійна система сучасної незалежної України бере відлік від прийняття у листопаді 1991 року Закону України «Про пенсійне забезпечення», який набрав чинності з 1 січня 1992 року.

З цього часу за національним пенсійним законодавство почали здійснюватися усі «цивільні» пенсійні виплати, в тому числі раніше призначені за законодавством колишнього СРСР. Аналогічно «війскові» пенсійні виплати як складова національної пенсійної системи були врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (ухвалено 09.04.1992 р.,набрав чинності з 01.01.1992 р.). Окремі норми цих Законів діють і зараз.


Також у 1992 році були укладені та набрали чинності Угоди між країнами-учасницями СНД: Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угода про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць співдружності Незалежних Держав від 15.05.1992, які врегулювали питання реалізації пенсійних прав, набутих у колишньому СРСР, фактично є частиною національного пенсійного законодавства і діють до цього часу.

Діюча у 90-ті роки минулого сторіччя пенсійна система фактично дісталася Україні в спадок від колишнього СРСР і була за своєю сутністю хоча і солідарною, але розподільчою, де пенсійні виплати напряму не були пов'язані із здійсненням цільових відрахувань на пенсійне забезпечення впродовж активної трудової діяльності.

Зокрема, на розмір пенсій впливав в основному лише заробіток за останні кілька (2 – 5) років перед виходом на пенсію (це іноді призводило до того, що, людина, яка кілька десятків років мала високі заробітки, але з якихось причин перед пенсією отримувала невелику зарплатню в результаті отримувала мінімальну пенсію і навпаки – той, хто все трудове життя заробляв мінімум, а перед пенсією кілька років отримав великій заробіток, мав максимальну пенсію).


Внески до Пенсійного фонду здійснювалися з усієї заробітної плати, а максимальні розміри пенсій були обмежені.

Індивідуальний облік сплати внесків не вівся. Пенсійні права (тривалість, стаж та розміри заробітку) підтверджувалися не даними про сплату внесків, а лише записами у трудових книжках та довідками підприємств, які часто були фіктивними. При цьому альтернативи державній пенсійній системі не існувало.

Перелічені та інші соціально-економічні чинники обумовили необхідність реформування вітчизняної пенсійної системи. Цей процес розпочався ще у 1990-х роках і триває досі.

Так, у грудні 1993 року Верховною Радою України була схвалена Концепція соціального забезпечення населення України, якою передбачалося реформування системи соціального захисту, зокрема запровадження соціального страхування.

14 січня 1998 року були прийняті Основи законодавства України про соціальне страхування, (далі – Основи) які визначають види, принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні. Основами передбачено, зокрема, запровадження в Україні загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.


Таким чином, в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964) та рекомендаціях Міжнародної організації праці No 67 (1944).

Основними засадами загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі і пенсійного, є:

  • законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування, державні гарантії реалізації громадянами прав на участь у страхуванні та отримання страхових виплат;
  • обов'язковость страхування найманих працівників та самозайнятіх осіб, можливість добровільної участі у страхуванні осіб, які не підлягають йому обов'язково;
  • створення спеціальних фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (страхових фондів), які формуються, насамперед, за рахунок цільових страхових внесків, здійснення страхових виплат за рахунок цих коштів;
  • залежність страхових виплат від сплати страхових внесків, їх індивідуальний облік.

На виконання Основ 9 липня 2003 року був прийнятий Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (набрав чинності з 1 січня 2004 р.). Також 09.07.2003 р. був ухвалений і набрав чинності з 1 січня 2004 року Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Ці законодавчі акти (із змінами, які внесені у наступні роки) у даний час складають правову основу пенсійної системи України, базу її чинного національного пенсійного законодавства, яке, окрім зазначених Законів, містить ухвалені у відповідності з ними чисельні нормативно-правові акти.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter (або натисніть сюди)
Підрозділ "Пенсійна система України"